Наскільки небезпечна дифтерія і як її лікують

Дифтерія – це небезпечна бактеріальна інфекція, що вражає слизову оболонку носа і горла. Захворювання викликає бактерія Сorynebacterium diphtheriae. Основними симптомами дифтерії є біль в горлі, температура, набряк лімфатичних вузлів і слабкість. Однак найбільш відмітною ознакою цього захворювання є поява щільного сірого нальоту на задній стінці горла. Цей наліт може блокувати дихальні шляхи, в результаті чого у хворого виникають серйозні труднощі з диханням.

На пізніх стадіях захворювання на дифтерію в організмі людини виникають порушення в роботі серця, нервової системи і нирок. Крім того, навіть при лікуванні може виявитися смертельною. Близько 3% людей, хворих на дифтерію, помирають внаслідок хвороби і ускладнень, які вона викликає. Показники дитячої смертності від дифтерії вищі для вікової категорії до 15 років. У розвинених країнах захворювання зустрічається нечасто, оскільки для його профілактики використовують різні вакцини.

Симптоми дифтерії. Типи захворювання

\"\"Перші ознаки захворювання виникають через 2-5 днів після зараження і полягають в наступному:

  • утворення щільного сірого нальоту – мембрани, що покриває горло і мигдалини;
  • біль в горлі, хриплий голос;
  • збільшення лімфатичних вузлів в області шиї;
  • виділення з носа;
  • температура і озноб;
  • загальна слабкість, млявість, нездужання.

У деяких хворих симптоми захворювання проявляються в легкій формі або відсутні повністю. Носії бактерії Corynebacterium diphtheriae можуть не знати про те, що є переносниками небезпечного захворювання, оскільки, поширюючи інфекцію, не відчувають симптомів захворювання.

Крім респіраторного типу дифтерії, існує також шкірна дифтерія. При цьому типі дифтерії основний вплив виявляється на шкіру. В результаті інфекції виникає біль, почервоніння і набряк шкіри. На поверхні шкіри виникають виразки, покриті мембранним нальотом сірого кольору. Шкірна дифтерія більш поширена в південному, тропічному кліматі, однак може зустрічатися також на території Європи і США, особливо серед категорії населення, які не дотримуються правил гігієни або живуть в поганих умовах (відсутність гігієни, контакти із зараженими людьми, недоїдання, відсутність медичної страховки).

При підозрі на дифтерію у дитини або дорослого слід негайно звернутися до лікаря. Якщо відсутня впевненість в тому, що дитина вакцинована, необхідно провести вакцинацію, якщо є можливість і відсутні медичні протипоказання.

Як передається дифтерія? Поширення інфекції

Бактерія Corynebacterium diphtheriae мешкає безпосередньо на слизовій оболонці горла. Інфекція поширюється трьома шляхами:

  • повітряно-крапельним;
  • через забруднені предмети особистого користування;
  • шляхом безпосереднього контакту з хворими.

При повітряно-крапельному шляху зараження інфекція потрапляє в організм здорової людини, коли вона вдихає частинки слини хворих, яка щойно чхнула або кашлянула поруч. Особливо часто захворювання передається таким шляхом в тих сім’ях або групах людей, які проживають в умовах обмеженого простору.

При використанні особистих предметів людини, хворого на дифтерію, так само відбувається передача інфекції. Наприклад, при питті з посуду, яким користується хворий або користуванні одним рушником, а також тісному контакті з іншими предметами особистого користування, на яких можуть залишатися бактерії.

Безпосередній контакт із зараженою людиною, наприклад, дотик до виразок або поцілунок хворого на дифтерію – ще один шлях передачі захворювання. Хворі на дифтерію, не вакциновані або ті, що не виявляють симптомів захворювання, можуть бути джерелом інфекції для нещеплених людей протягом двох-шести тижнів навіть без ознак захворювання. До групи ризику, що наражаються на небезпеку інфікування, входять:

  • діти і дорослі без щеплень проти дифтерії;
  • люди, що живуть в умовах перенаселеності або антисанітарних умовах;
  • мандрівники в ендемічні з дифтерією райони.

Особливо поширена дифтерія в країнах, що розвиваються, де рівень імунізації в даний час залишається низьким. В регіонах, де вакцинація проти дифтерії є стандартною процедурою, хвороба в основному загрожує невакцинованим людям або подорожуючим в країни третього світу.

Лікування дифтерії, можливі ускладнення

При відсутності лікування дифтерія може привести до таких проблем зі здоров’ям:

  • Проблеми з диханням. Бактерії дифтерії можуть виробляти специфічний токсин. Цей токсин пошкоджує тканини, що знаходяться в безпосередній близькості від джерела інфекції – горла і носа. Бактерії сприяють утворенню щільної сірої мембрани, що складається з мертвих клітин, бактерій і інших речовин. Ця мембрана утруднює дихання хворого;
  • Ушкодження серця. Дифтерійний токсин через кров надходить у тканини тіла, в тому числі і в серцевий м’яз, викликаючи таке ускладнення, як міокардит (запалення серцевого м’яза). Збиток, нанесений міокардитом серця, може бути невеликим, проте в деяких випадках може викликати серцеву недостатність і раптову смерть;
  • Пошкодження нервів. Токсин також може викликати пошкодження горлових нервів. Це призводить до поганої нервової провідності і викликає труднощі при ковтанні. Нервові закінчення в руках і ногах можуть запалитися, в результаті виникає м’язова слабкість. У деяких випадках токсин дифтерії паралізує дихальні м’язи, через що для хворого стає неможливим дихання без респіратора.

При правильному лікуванні хворі на дифтерію, як правило, уникають подібних наслідків, однак, незважаючи на це, захворювання призводить до летального результату в 3% випадків. При підозрі на дифтерію або контакті з імовірним хворим, необхідно звернутися за медичною допомогою. Залежно від тяжкості симптомів дифтерії, лікар призначає лікування. Перш за все доктор визначить необхідність карантину з метою запобігання поширенню інфекції. Потім визначить порядок відвідування роботи і видачу лікарняного. Необхідно також відновити в пам’яті і зафіксувати історію хвороби, зокрема, попередні контакти, поїздки, дати вакцинації.

Дифтерія у дітей може виражатися в болі в горлі і сірому нальоті на задній стінці горла. Дитина з підозрою на дифтерію повинна бути в терміновому порядку оглянута лікарем для постановки точного діагнозу і призначення своєчасного лікування. Необхідно проведення лабораторних досліджень, щоб точно заявити про наявність дифтерії у дитини. Для аналізів беруть мазок бактеріальної культури з задньої стінки горла і зразки тканин з поверхні шкіри (при наявності укритих виразками ділянок шкіри). Крім того, початок лікування дифтерії у дитини лікарі проводять ще до отримання результатів лабораторних досліджень. Таким чином відбувається запобігання розвитку захворювання.

Дифтерія – серйозне захворювання. Саме тому для його лікування використовують потужні спеціальні препарати, найбільш необхідним з яких є антитоксин.

При підозрі на дифтерію антитоксин вводять внутрішньовенно або внутрішньом’язово, це дозволяє блокувати виділення токсину тими бактеріями, які вже містяться і циркулюють в організмі і крові хворого.

Ще один засіб лікування дифтерії – антибіотики. Зокрема, найбільш популярні пеніцилін та еритроміцин. Антибіотики допомагають знищувати бактерії в організмі. Антибіотики необхідні також носіям інфекції, що протікає безсимптомно. Дифтерію лікують в основному в умовах стаціонару. Деякі хворі перебувають у відділенні інтенсивної терапії в режимі карантину, оскільки інфекція легко поширюється на тих, хто не пройшов вакцинацію від дифтерії. З метою полегшення процесу дихання хірургічним шляхом видаляють частину мембрани, що закриває дихальні шляхи.

Профілактика дифтерії і запобіжні заходи

Найкраща профілактика дифтерії – вакцинація і відсутність контактів із зараженими людьми. При підозрі на дифтерію слід звернутися до лікаря і здати аналізи. Вакцина проти дифтерії дається в комплексі з вакцинами від правця та кашлюку і відома під назвою АКДС або «три в одному» (для дітей) і Бустрікс (Tdap – для підлітків і дорослих). Вакцина від дифтерії, правця та кашлюку є найбільш популярним засобом імунізації дітей в США і Європі. Дається вакцина в п’ять етапів (у віці 2, 4, 6, 18 і 24 місяців). Остання вакцинація дитини повинна бути проведена до 6 років. Слід пам’ятати, що після введення вакцини у дітей виникають побічні ефекти, наприклад алергічна реакція (висип, набряклість шкіри в місці уколу, почервоніння), іноді виникають судоми або шоковий стан. Ці ускладнення можна побороти за допомогою засобів, які призначає лікар. Бустерні дози вакцини необхідні для підтримки імунітету до дифтерії, оскільки без ревакцинації імунітет до дифтерії з часом зникає.

Невакцинованим проти дифтерії дітям старше 7 років лікарі рекомендують отримання трьох доз бесклітинної вакцини Boostrix (Tdap). Крім того, цю вакцину, незалежно від попереднього статусу вакцинації, можна використовувати і для прищеплення вагітних.

На відновному етапі хворому, що переніс дифтерію, необхідно дотримуватися постільного режиму. Важливо уникати фізичних навантажень, а також добре відпочивати.

У період, поки захворювання є заразним, необхідно ретельно мити руки, носити захисну пов’язку. Перенесена дифтерія не гарантує відсутність захворювання в майбутньому, тому вкрай важливо постійно дотримуватися правил особистої гігієни та пройти вакцинацію.

Джерело: healthapple.info

Карта