(Огляд літератури та власні дані)
Большова О. В., Пахомова В. Г.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України»
Мікроелементи відіграють важливу роль на різних етапах розвитку дитини, а також у період вагітності та лактації у жінок. Недостатнє накопичення або захват мікроелементів можуть мати небажані наслідки як для дитини (вроджені вади розвитку, внутрішньоутробна затримка росту, низька маса тіла при народженні), так і для матері (гіпертензія, анемія, ускладнення при пологах) [1]. Значення цинку для людини було визнане майже 40 років тому. Він відомий як природний мікроелемент, що впливає на зріст людини та тварин. Дефіцит його може призводити до підвищення ризику інфекційних захворювань та затримки росту у дітей, особливо у дітей віком до 5 років. Нестача цинку доволі широко розповсюджена у країнах, які розвиваються, і значно впливає на захворюваність та смертність дітей при незадовільному харчуванні.
Цинк є важливим мікроелементом, який необхідний для підтримки життєво важливих процесів в організмі. Імунний дефіцит, порушення смакової чутливості, проблеми зі шкірою, затримка росту та розумового розвитку є результатом його нестачі. В деяких дослідженнях передбачають також взаємозв’язок цинку з підвищеним ризиком розвитку раку [2].
Після підтвердженого в 1961 році припущення щодо зв’язку гіпогонадизму і карликовості з дефіцитом цинку серед сільського населення Ірану, зріс інтерес до визначення ролі дефіциту цинку для здоров’я людей. При обстеженні іранських пацієнтів спостерігали затримку росту, гіпогонадизм у чоловіків, гепато- та спленомегалію, дистрофію шкіри та тяжку залізодефіцитну анемію. Пізніше аналогічні зміни документально були підтверджені у мешканців Єгипту. Було встановлено, що раціон цих людей переважно складався з зернових білків із високим вмістом фітату, що призвело до зниження доступності заліза та цинку. У цих пацієнтів були серйозні порушення, пов’язані з імунною системою, багато з них померли від інтеркурентних інфекцій у віці до 25 років. У дослідженнях, що відтворюють модель дефіциту цинку в людини, показано, що нестача цинку призводить до зниження рівня тестостерону, олігоспермії, вираженого імунодефіциту за рахунок зниження Т-хелперів, інтерлейкінів (ІЛ-2) і цитокінів. Дослідження на культурі тканин виявили неможливість активації багатьох цинк-залежних ферментів і чинників транскрипції. Зниження експресії гена ІЛ-2 і рецептора (IL-2 Ralpha) призводило до зниження активації ядерного фактора (NF-kappa B) в клітинах зі зниженим вмістом цинку. Цинк також має антиоксидантні та протизапальні властивості.
При його зниженні в плазмі крові пропорційно підвищуються маркери оксидантного стресу і генерація прозапальних цитокінів, ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-8 [3, 4].
Цинк – багатофункціональний мікроелемент, який є компонентом біологічних мембран, необхідним для ДНК, РНК, а також для стабілізації рибосом; пов’язаний з багатьма факторами транскрипції, стабілізує деякі гормон-рецепторні комплекси. Не дивно, що його дефіцит призводить до серйозних фізіологічних порушень. У біологічних системах цинк завжди знаходиться в двохвалентному стані [5]. Середній вміст цинку в ґрунті складає 0,001 %. Підвищена кількість цинку міститься в вивержених породах (до 112мг/кг), менше – в глинах і суглинках (30–40 мг/кг) [6].
Загальний вміст цинку в організмі дорослих людей складає приблизно 1,5 г – у жінок, 2,5 г – у чоловіків. Цинк знаходиться в усіх органах, тканинах, рідинах і секретах організму. Понад 95 % всього цинку міститься в клітинах. Рівень його в сечі складає 50–1200 мкг/г, у печінці – 15–150 мкг/г, у волоссі – 50–400 мкг/г, у плазмі крові – 0,55–1,3 мкг/г. Вивчення розподілу цинку в ендокринних органах виявило вищу його концентрацію в хроматофінних клітинах гіпофіза, α- і β-клітинах підшлункової залози, колоїді фолікулів щитоподібної залози [7].
Мікроелемент цинк входить до складу більше ніж 200 ферментів [8], бере участь у метаболізмі білка, обміні тестостерону, сперматогенезі, біосинтезі гема, регулює ріст і ділення клітин, він необхідний для функціонування центральної нервової системи, підвищує стійкість організму до інфекцій і новоутворень. До цинк-залежних гормонів відносять: інсулін, кортикотропін, соматотропін, гонадотропіни.
Харчові продукти дуже відрізняються за вмістом у них цинку. Джерелом надходження цинку до організму є червоне м’ясо, печінка, яйця, продукти моря. Цистеїн і гістідін збільшують абсорбційну здатність цинку. Найбагатші на цинк хлібні злаки з цільного зерна. Велика кількість цинку міститься у висівках і зародках зерна і майже 80 % втрачається в процесі розмелу пшениці. Але засвоєння цинку з продуктів із цільного зерна та білків рослин, таких як соя, ускладнюється через фітинову кислоту, яка міститься в харчових продуктах рослинного походження. Відокремлення фітату з їжі може значно збільшити абсорбцію цинку. Бродіння тіста зменшує вміст фітинової кислоти і значно покращує абсорбцію цинку. Рослинним джерелом цього мікроелементу є також горіхи і боби.
Концентрація цинку в рослині збільшується, якщо вона виростає на збагаченому цинком ґрунті. Вживання цинку корелює з вживанням білка, але зв’язок залежить від джерела харчування. Дієти, до складу яких переважно входять яйця, молоко, птиця, риба, мають нижчий вміст цинку і білка, ніж ті, що складаються з бобів, зерна, горіхів, сиру. В питній воді, зазвичай, рівень цинку низький.
Відносно низький рівень вживання цинку підвищує абсорбцію міді. Клінічні ознаки дефіциту міді розвиваються у людей, які приймають 150 мг цинку на добу впродовж 2 років. Але вживання міді в великій кількості не знижує всмоктування цинку. Незважаючи на те, що високий рівень кальцію в їжі може затримувати всмоктування цинку в тварин, додавання солей кальцію до раціону людей, як правило, не порушує баланс цинку. Додавання 50 мг олова збільшує екскрецію цинку з калом.
Однак цей елемент погіршує всмоктування цинку при звичайних раціонах. Фолієва кислота може знижувати всмоктування цинку при недостатній його кількості у раціоні [9]. Гостра цинкова інтоксикація, обумовлена його надлишковим надходженням до організму у людей спостерігається дуже рідко. Окремі випадки інтоксикації відмічені в результаті вживання харчових продуктів і напоїв, що зберігались у гальванізованих контейнерах. До ознак гострого отруєння цинком відносять біль в епігастрії, діарею, нудоту, блювоту [9, 10, 11]. Надлишок цинку викликає зниження імунітету, підвищення холестерину крові, зміни у шкіряних покровах.
При хронічній інтоксикації спостерігається вторинний дефіцит міді, викликаний конкурентною взаємодією між цими елементами в кишківнику. Довготривале вживання цинку (понад 150 г/добу) призводить до появи ерозії в шлунку і зниження функції імунної системи [5].
Таблиця. Рекомендовані норми вживання цинку
Норма вживання мг/добу
Чоловіки 15
Жінки 12
в тому числі вагітні 15
під час лактації, перші 6 місяців 19
під час лактації, наступні 6 місяців 16
Велике значення має рівень вмісту цинку в кістковій тканині. Його вміст знижується при старінні, великих скелетних навантаженнях, у постменопаузі. Він викликає стимуляцію остеобластів завдяки активації аміноацил – тРНК синтетази і, за рахунок цього, підвищує мінералізацію кісткової тканини. Крім того, цинк пригнічує остеокласти. Використання з їжею додаткової кількості цинку, особливо в хелатному вигляді, призводить до більш значного збільшення кісткової маси, ніж при використанні сульфату цинку. Отже, використання цинку можна рекомендувати для комплексного лікування остеопорозу [12].
J. T. Kim і співавтори (2009) з’ясували, що дефіцит цинку (вміст цинку в раціоні харчуванні 3 мг/кг – в 10 разів нижчий норми) гальмує ріст довгих кісток у ембріонів мишей. Відбувається вкорочення діафізів, звуження хондроцитарної зони, збільшення кількості остеобластів, дозрівання хондроцитів зі збільшенням остокластної активності. Автори вважають, що вміст цинку має навіть більше значення для формування матриксу кісток протягом фетального розвитку, ніж мінералізація матрикса кісток [13].
Дефіцит цинку є ембріопатичним in vivo, ембріони мають малу довжину та значну затримку розвитку органів; додавання цинку до раціону щурів значно знижує цей негативний ефект [14]. Симптоми дефіциту цинку не є специфічними, однак є спостереження, що свідчать про виникнення відставання в рості, діареї, алопеції, глоситу, гіпоосмії, ламкості нігтів, зниження імунітету, гіпогонадізму у чоловіків, підвищеного ризику розвитку злоякісних пухлин, порушення толерантності до глюкози за умов зниження рівня цинку в організмі. При його дефіциті діти часто хворіють на інфекційні та вірусні захворювання. Поєднане застосування препаратів цинку та антиоксидантів є ефективним при повільно-прогресуючій дегенерації сітківки [15]. Відмічений також антидіабетичний ефект спеціальної дієти з додаванням цинку [8].
Зменшення вмісту в біосфері цинку має зобогенний вплив [16]. У 1972 році в клітинних ядрах був знайдений рецептор до трийодтироніну, в структурі якого є «цинкові пальці» – дві амінокислотні послідовності, які хелірують цинк [17]. С. Н. Пампутис (1999) відносить цинк до зобогенних чинників на підставі підвищеного вмісту цього мікроелементу в компонентах крові й тиреоїдній тканині у хворих на ендемічний зоб [18]. М. В. Велданова (2003) повідомляє про зниження ефективності лікування ендемічного зоба препаратами йоду при дефіциті цинку [19]. Крім того, цинк впливає на секрецію тиреоїдстимулюючого гормону, завдяки його вмісту в ферменті супероксиддисмутазі, дефіцит якої сприяє гіперплазії щитоподібної залози [20]. В останніх роботах було доведено, що гетерозиготні мутації або делеції в ділянці гена ZEB2, який кодує амінокислотну послідовність «цинкових пальців» призводить до розвитку синдрому Моут-Вільсона (Mowat-Wilson syndrome), який проявляється пороками розвитку мозку, розумовою відсталістю, вродженими пороками серця, сечостатевої системи і низькорослістю [21]. Так як цинк є незамінним мікроелементом для нормального росту і розвитку людини, під час вагітності потреба в ньому збільшується. Дефіцит цинку в цей період призводить до затяжних пологів, атонічних кровотеч у матері. А недостатній рівень цинку в харчуванні вагітної жінки вже визнано тератогенним чинником [22]. У дітей дефіцит цинку призводить до зниження синтезу інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) та білка, що його зв’язує (ІФР-ЗБ-3), внаслідок чого відбувається внутрішньоутробна затримка росту [23].
Знижений рівень цинку в крові вагітних жінок у третьому триместрі вагітності призводить до вірогідної внутрішньоутробної затримки розвитку плоду [24]. Крім того, у 42 % недоношених дітей спостерігається виражений дефіцит цинку і ферменту CuZn-супероксиддисмутази в сироватці крові, особливо у дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку [25]. Цікаві дані отримали Y. Cesur та співавтори (2009) при дослідженні рівня ІФР-1, ІФР-ЗБ-3 у дітей із затримкою росту та дефіцитом цинку (соматомедіни були знижені у всіх дітей), але без соматичної патології [26]. Проби крові брали на початку дослідження, потім призначали дітям 50 мг цинку на добу впродовж 2 місяців. І з часом повторно визначали рівень ІФР-1, ІФР-ЗБ-3. У 62 % хворих відбувалось вірогідне підвищення рівня соматомедіну. Крім того, приріст соматомедінів був значно більшим у дітей з низьким індексом маси тіла. Дефіцит цинку може викликати зниження синтезу гормону росту та/або ІФР-1 [27]. На думку N. X. Ninh та співавторів, дефіцит цинку не тільки викликає зниження ІФР-1 у плазмі крові, а й значно знижує його анаболічну дію [28].
Дослідження вмісту ІФР-1 в крові дорослих пацієнтів із значною затримкою розвитку показало достовірне зниження рівнів ІФР-1 на тлі низького вмісту цинку і амінокислот у плазмі крові, незважаючи на їхнє достатнє надходження з їжею [29].
При обстеженні 18 здорових дітей препубертатного віку (від 7 до 10 років) з нормальними рівнями ІФР-1, частина з яких отримувала 5 мг/кг ZnSO4, а решта – плацебо, було встановлено, що швидкість росту в перші 6 місяців значно збільшилась у групі дітей, які отримували препарат цинку: 5,99±0,80 см проти 5,05±0,85 см у контрольній групі (р=0,03). Після 12 місяців спостереження медіана швидкості росту повернулася до початкового рівня: 3,92±0,59 см/рік проти 4,19±1,08 см/рік (р = 0,29), відповідно [30]. Таким чином, додавання препаратів цинку до дієти збільшує швидкість росту, але при його відміні ефект не зберігається. Cossack Z. T. І співавтори (1999) встановили вірогідне зниження ІФР-1 в плазмі крові здорових людей, які отримували дієту зі зниженим вмістом цинку протягом 4 тижнів, що може бути використано як один із критеріїв визначення дефіциту цинку [31].
У жінок, які народили дітей з низькою масою тіла, незважаючи на клінічно нормальний перебіг вагітності, спостерігався підвищений рівень α-фетопротеїну (AFP> 90-й перцентиль) та низький рівень цинку в плазмі крові й лейкоцитах [32]. Підтверджено також значення цинку для нормального неонатального розвитку дитини [33].
Досліджували також вплив добавок цинку з їжею при різних формах затримки росту, в разі неможливості лікування гормоном росту (ГР) з різних причин. При порівнянні показників двох груп пацієнтів, які отримували препарати цинку або аргінін аспартат було доведено, що швидкість росту в групі пацієнтів, які отримували препарат цинку, була вірогідно вищою, ніж у групі пацієнтів, які отримували аргінін аспартат [34].
У зв’язку з тим, що цинк входить до кількох сотень нуклеопротеїдів, його дефіцит призводить до достовірного зниження продукції ІФР-1. Це пояснює, чому рівень цинку у дітей з недостатністю ГР впливає на швидкість відповіді на лікування препаратами рекомбінантного ГР (рГР) [35]. У дітей з доведеною соматотропною недостатністю дефіцит цинку може впливати на ефективність лікування рГР [36].
Крім того, визначені нові варіанти генетичних мутацій у ділянці 11р15.5 такі як хроматин-чутлива метильна група, що блокує «цинкові пальці» білка CTCF, який обумовлює 10 % випадків синдрому Беквіта-Відемана та 60 % синдрому Рассела-Сильвера [37]. Дослідженнями R. Rising та співавторами (2005) встановлено, що дефіцит цинку пов’язаний з відставанням у рості та резистентністю до ГР [38].
Механізм виникнення гіпогонадизму при дефіциті цинку до сьогодні не встановлений, хоча є головною ознакою нестачі цього мікроелементу в людини та тварин [39]. Розглядається також можливість виникнення гіпоталамічної дисфункції.
Дослідження A. Varea та співавторів (2011) свідчать про те, що дієта збагачена цинком, призначена дітям з відставанням у рості та анемією, сприяє поліпшенню показників росту та зменшенню ступеню анемії [40]. Z. Zadik і співавтори (2010) обстежили 45 низькорослих дітей дошкільного віку, які дотримувались спеціальної програми харчування (додавання 10 мг/доб міді, 11 мг цинку тричі на тиждень, 10 тис ОД вітаміну А на тиждень). На тлі такого харчування за 6 місяців діти, навіть за відсутності лікування рГР, додавали у рості в середньому 7,9±1,7см (при лікуванні рГР 9,1±1,8 см; контрольна група 4,6±1,3 см, р<0,001) [41].
Попередні дослідження щодо визначення вмісту цинку у хворих на соматотропну недостатність та конституціональну низькорослість, виконані нами, виявили значне зниження цього мікроелементу, як у волоссі (28, 52 – 71,81 мкг/г, при нормі 120–200 мкг/г), так і в крові (0,52–0,68 мкг/г, при нормі 0,7–1,2 мкг/мл) низькорослих дітей. Зниження цинку супроводжувалось вірогідним зниженням рівнів ІФР-1та ІФР-ЗБ-3 (р<0,01) на тлі різкого зниження викиду ГР в динаміці функціональних тестів (р<0,01). Найбільш суттєве зниження цинку в волоссі та крові було зафіксовано у дітей молодшого віку (3–6 років), які вперше звернулися до лікаря і не отримували ніякої терапії. У хворих на синдром Шерешевського-Тернера визначилась тенденція до зниження цинку у волоссі (104,41–110,82 мкг/г); вміст цинку к рові знаходився на нижній межі норми (0,5–0,7 мкг/г).
Дані літератури та наші власні спостереження свідчать про те, що мікроелемент цинк задіяний в системі регуляції росту та статевого розвитку дитини, а відставання в рості та статевому розвитку супроводжується дефіцитом цинку в більшості хворих. Виявлені порушення є обґрунтуванням для призначення відповідної терапії цинковмісними препаратами дітям з низькорослістю різного генезу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Kontic–Vucinic O. Micronutrients in women’s reproductive health: II. Minerals and trace elements / O. Kontic–Vucinic, N. Sulovic, N. Radunovic // Ruz. Int. J. Fertil. Womens Med. – 2006. – Vol. 51, N 3. – P. 116–124.
2. Zinc and its transporter ZIP10 are involved in invasive behavior of breast cancer cells / N. Kagara, N. Tanaka, S. Noguchi, T. Hirano // Cancer Sci. – 2007. – Vol. 98, N 5. – P. 692–697.
3. Prasad A. S. Clinical, immunological, anti–infl ammatory and antioxidant roles of zinc / A. S. Prasad // Exp. Gerontol. – 2008. – Vol. 43, N 5. – P. 370–377.
4. Prasad A. S. Zinc in human health: effect of zinc on immune cells / A. S. Prasad // Mol. Med. – 2008. – Vol. 14, N 5–6. – P. 353–357.
5. Барановский А. Ю. Диетология: руководство / А. Ю. Барановский. – Санкт–Петербург «Питер», 2006. – 960 с.
6. Скальный А. В. Биоэлементы в медицине / А. В. Скальный, И. А. Рудаков. – М.: Мир, 2004. – 272 с.
7. Скальный А. В. Микроэлементозы у детей: распространенность и пути коррекции: Практическое пособие для врачей / А. В. Скальный, Г. В. Яцык, Н. Д. Одинаева. – М.: Галлея Принт, 2002. – 86 с.
8. Yakugaku Z., Yanagisawa H. Zinc defi ciency and clinical practice – validity of zinc preparations // J. Pharm.Society of Japan. – 2008. – Vol. 128, N 3. – P. 333–339.
9. Микроэлементозы человека / А. П. Авцын, А. А. Жаворонков, М. А. Риш, Л. С. Строчкова. – М.: Мир, 1991. – 495 с.
10. Ротшильд Е. В. Металлы провоцируют эпидемии / Е. В. Ротшильд // Наука в России. – 2002 – № 4. – С. 75–80.
11. Grundreiff K. Zink in liver diseases / K. Grundreiff // J. trase elem. – 2002. – Vol. 15. – P. 67–78.
12. Yamaguchi M. Role of nutritional zinc in the prevention of osteoporosis / M. Yamaguchi // Mol. Cell Biochem. – 2010. – Vol. 338, N 1–2. – P. 241–254.
13. Zinc–defi cient diet decreases fetal long bone growth through decreased bone matrix formation in mice / J. T. Kim, S. H. Baek, S. H. Lee [et al.] // J. Med. Food. – 2009. – Vol. 12, N 1. – P. 118–123.
14. Seyoum G. The embryopathic effects of zinc defi ciency and the infl unce of zinc supplementation on growth and organogenesis in zinc defi cient rat embryos / G. Seyoum // Ethiop. Med. J. – 2006. – Vol. 44, N 4. – P. 353–462.
15. Saper R. B. Zinc: an essential micronutrient / R. B. Saper, R. Rash // Am. Fam. Physician. – 2009. – Vol. 79, N 9. – P. 768–772.
16. Поздняк А. О. Роль дефицита цинка в развитии синдрома снижения трийодтиронина и изменения иммунного статуса при патологии щитовидной железы в условиях йоддефицитной местности / А. О. Поздняк // Клиническая эндокринология – достижения и перспективы : тез. докл. науч. конф. – СПб, 2003. – С. 219–220.
17. Кандрор В. И. Гормоны щитовидной железы: биосинтез и механизмы действия / В. И. Кандрор // Российский химический журнал. – 2005. – Т. XLIX, № 1. – С. 75–83.
18. Пампутис С. Н. Микроэлементы цинк, марганец, никель, хром и свинец в компонентах крови и тканях щитовидной железы у оперированных по поводу зоба в Ярославском эндемическом регионе: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14 «Эндокринология» / С. Н. Пампутис. – Ярославль, 1999. – 24 с.
19. Велданова М. В. Проблемы дефицита йода с позиции врача / М. В. Велданова // Проблемы эндокринологии. – 2001. – Т. 47, № 5. – С. 10–13.
20. Балаболкин М. И. Дифференциальный диагноз и лечение эндокринных заболевании: руководство / М. И. Балаболкин, Е. М. Клебанова, В. М. Креминская. – М.: Медицина, 2002 – 752 с.
21. Mowat–Wilson syndrome: the fi rst two Malaysian cases / S. Balasubramaniam, W. T. Keng, L. H. Ngu [et al.] // Singapore Med J. – 2010. – Vol. 51, N 3. – P. e54–57.
22. Uriu–Adams J. Y. Zinc and reproduction: effects of zinc defi ciency on prenatal and early postnatal development / J. Y. Uriu–Adams, C. L. Keen // Birth Defects Res. B Dev. Reprod. Toxicol. – 2010. – Vol. 89, N 4. – P. 313–325.
23. The infl uence of gestational zinc defi ciency on the fetal insulin–like growth factor axis in the rat / Hanna L. A., Clegg M. S., Ellis–Hutchings R. G. [et al.] // Exp. Biol. Med. (Maywood). – 2010. – 235, N 2. – P. 206–214.
24. Roungsipragarn R. Plasma zinc level and intrauterine growth retardation: a study in pregnant women in Ramathibodi Hospital / R. Roungsipragarn, S. Borirug, Y. Herabutya // J. Med. Assoc. Thai. – 1999. – Vol. 82, N 2. – P. 178–181.
25. Antioxidants activities and concentration of selenium, zinc and copper in preterm and IUGR human placentas / M. Zadrozna, M. Gawlik, B. Nowak [et al.] // J. Trace Elem. Med. Biol. – 2009. – Vol. 23, N 2. – P. 144–148.
26. Cesur Y. Serum insulin–like growth factor–I and insulin–like growth factor binding protein–3 levels in children with zinc defi ciency and the effect of zinc supplementation on these parameters // Y. Cesur, N. Yordaman, M. Doğan // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2009. – Vol. 22, N 12. – P. 1137–1143.
27. Nishi Y. Zinc and growth / Y. Nishi // J. Am. Coll. Nutr. – 1996. – Vol. 15, N 4. – P. 340–344.
28. Failure of exogenous IGF–I to restore normal growth in rats submitted to dietary zinc deprivation / N. X. Ninh, D. Maiter, J. Verniers [et al.] // J. Endocrinol. – 1998. – Vol. 159, N 2. – P. 211–217.
29. Glick N. R. The infl uence of nutrition on IGF–1 in tube–fed profoundly retarded adults / N. R. Glick, M. H. Fischer, W. N. Jr. Adkins // J. Am. Coll. Nutr. – 2001. – Vol. 20, N 1. – P. 81–86.
30. Linear growth and zinc supplementation in children with short stature / M. A. Sayeg Porto, H. P. Oliveira, A. J. Cunha [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2000. – Vol. 13, N 8. – P. 1121–1128.
31. Cossack Z. T. Decline in somatomedin–C (insulin–like growth factor–1) with experimentally induced zinc defi ciency in human subjects / Z. T. Cossack // Clin. Nutr. – 1991. – Vol. 10, N 5. – P. 284–291.
32. Disturbed zinc metabolism and reduced birthweight related to raised maternal serum alpha–fetoprotein in normal human pregnancies / D. L. Bloxam, N. R. Williams, R. J. Waskett, S. G. Stewart // Acta Obstet. Gynecol. Scand. – 1994. – Vol. 73, N 10. – P. 758–764.
33. Yamada R. T. Intrauterine growth restriction and zinc concentrations in term infants during the fi rst month of life / R. T. Yamada, C. R. Leone // J. Am. Coll. Nutr. – 2008. – Vol. 27, N 4. – P. 485–491.
34. Serum zinc and somatic growth in children with growth retardation / C. Fons, J. F. Brun, M. Fussellier [et al.] // Biol. Trace Elem. Res. – 1992. – Vol. 32. – P. 399–404.
35. Cole C. R. Zinc nutrition and growth retardation / C. R. Cole, F. Lifshitz // Pediatr. Endocrinol. Rev. – 2008. – Vol. 5, N 4. – P. 889–896.
36. Zinc defi ciency: a contributing factor of short stature in growth hormone defi cient children / Z. Siklar, C. Tuna, Y. Dallar, G. Tanyer // J. Trop. Pediatr. – 2003. – Vol. 49, N 3. – P. 187–188.
37. Analysis of the IGF2/H19 imprinting control region uncovers new genetic defects, including mutations of OCT–binding sequences, in patients with 11p15 fetal growth disorders / J. Demars, M. E. Shmela, S. Rossignol [et al.] // Hum. Mol. Genet. – 2010. – Vol. 19 , N 5. – P. 803–814.
38. Exogenous recombinant human growth hormone effects during suboptimal energy and zinc intake / R. Rising, J. F. Scaglia, C. Cole [ et al.] // Nutr. Metab. (Lond). – 2005. – Vol. 7, N 2(1). – P. 10.
39. Pubertal arrest due to Zn defi ciency: the effect of zinc supplementation / Z. Karaca, F. Tanriverdi, S. Kurtoglu [et al.] // Hormones (Athens). – 2007. – Vol. 6, N 1. – P. 71–74.
40. Short–term evaluation of the impact of a food program on the micronutrient nutritional status of argentinean children under the age of six / A. Varea, A. Malpeli, G. Etchegoyen [et al.] // Biol. Trace Elem. Res. – 2011. – Feb 8. [Epub ahead of print]
41. “Functional food” for acceleration of growth in short children born small for gestational age / Z. Zadik, T. Sinai, A. Zung [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2010. – Vol. 23, N 5. – P. 435–
{Реклама ID=243}
Большова О. В., Пахомова В. Г.
ДУ «Інститут ендокринології та обміну речовин ім. В. П. Комісаренка НАМН України»
Мікроелементи відіграють важливу роль на різних етапах розвитку дитини, а також у період вагітності та лактації у жінок. Недостатнє накопичення або захват мікроелементів можуть мати небажані наслідки як для дитини (вроджені вади розвитку, внутрішньоутробна затримка росту, низька маса тіла при народженні), так і для матері (гіпертензія, анемія, ускладнення при пологах) [1]. Значення цинку для людини було визнане майже 40 років тому. Він відомий як природний мікроелемент, що впливає на зріст людини та тварин. Дефіцит його може призводити до підвищення ризику інфекційних захворювань та затримки росту у дітей, особливо у дітей віком до 5 років. Нестача цинку доволі широко розповсюджена у країнах, які розвиваються, і значно впливає на захворюваність та смертність дітей при незадовільному харчуванні.
Цинк є важливим мікроелементом, який необхідний для підтримки життєво важливих процесів в організмі. Імунний дефіцит, порушення смакової чутливості, проблеми зі шкірою, затримка росту та розумового розвитку є результатом його нестачі. В деяких дослідженнях передбачають також взаємозв’язок цинку з підвищеним ризиком розвитку раку [2].
Після підтвердженого в 1961 році припущення щодо зв’язку гіпогонадизму і карликовості з дефіцитом цинку серед сільського населення Ірану, зріс інтерес до визначення ролі дефіциту цинку для здоров’я людей. При обстеженні іранських пацієнтів спостерігали затримку росту, гіпогонадизм у чоловіків, гепато- та спленомегалію, дистрофію шкіри та тяжку залізодефіцитну анемію. Пізніше аналогічні зміни документально були підтверджені у мешканців Єгипту. Було встановлено, що раціон цих людей переважно складався з зернових білків із високим вмістом фітату, що призвело до зниження доступності заліза та цинку. У цих пацієнтів були серйозні порушення, пов’язані з імунною системою, багато з них померли від інтеркурентних інфекцій у віці до 25 років. У дослідженнях, що відтворюють модель дефіциту цинку в людини, показано, що нестача цинку призводить до зниження рівня тестостерону, олігоспермії, вираженого імунодефіциту за рахунок зниження Т-хелперів, інтерлейкінів (ІЛ-2) і цитокінів. Дослідження на культурі тканин виявили неможливість активації багатьох цинк-залежних ферментів і чинників транскрипції. Зниження експресії гена ІЛ-2 і рецептора (IL-2 Ralpha) призводило до зниження активації ядерного фактора (NF-kappa B) в клітинах зі зниженим вмістом цинку. Цинк також має антиоксидантні та протизапальні властивості.
При його зниженні в плазмі крові пропорційно підвищуються маркери оксидантного стресу і генерація прозапальних цитокінів, ФНП-α, ІЛ-1β, ІЛ-8 [3, 4].
Цинк – багатофункціональний мікроелемент, який є компонентом біологічних мембран, необхідним для ДНК, РНК, а також для стабілізації рибосом; пов’язаний з багатьма факторами транскрипції, стабілізує деякі гормон-рецепторні комплекси. Не дивно, що його дефіцит призводить до серйозних фізіологічних порушень. У біологічних системах цинк завжди знаходиться в двохвалентному стані [5]. Середній вміст цинку в ґрунті складає 0,001 %. Підвищена кількість цинку міститься в вивержених породах (до 112мг/кг), менше – в глинах і суглинках (30–40 мг/кг) [6].
Загальний вміст цинку в організмі дорослих людей складає приблизно 1,5 г – у жінок, 2,5 г – у чоловіків. Цинк знаходиться в усіх органах, тканинах, рідинах і секретах організму. Понад 95 % всього цинку міститься в клітинах. Рівень його в сечі складає 50–1200 мкг/г, у печінці – 15–150 мкг/г, у волоссі – 50–400 мкг/г, у плазмі крові – 0,55–1,3 мкг/г. Вивчення розподілу цинку в ендокринних органах виявило вищу його концентрацію в хроматофінних клітинах гіпофіза, α- і β-клітинах підшлункової залози, колоїді фолікулів щитоподібної залози [7].
Мікроелемент цинк входить до складу більше ніж 200 ферментів [8], бере участь у метаболізмі білка, обміні тестостерону, сперматогенезі, біосинтезі гема, регулює ріст і ділення клітин, він необхідний для функціонування центральної нервової системи, підвищує стійкість організму до інфекцій і новоутворень. До цинк-залежних гормонів відносять: інсулін, кортикотропін, соматотропін, гонадотропіни.
Харчові продукти дуже відрізняються за вмістом у них цинку. Джерелом надходження цинку до організму є червоне м’ясо, печінка, яйця, продукти моря. Цистеїн і гістідін збільшують абсорбційну здатність цинку. Найбагатші на цинк хлібні злаки з цільного зерна. Велика кількість цинку міститься у висівках і зародках зерна і майже 80 % втрачається в процесі розмелу пшениці. Але засвоєння цинку з продуктів із цільного зерна та білків рослин, таких як соя, ускладнюється через фітинову кислоту, яка міститься в харчових продуктах рослинного походження. Відокремлення фітату з їжі може значно збільшити абсорбцію цинку. Бродіння тіста зменшує вміст фітинової кислоти і значно покращує абсорбцію цинку. Рослинним джерелом цього мікроелементу є також горіхи і боби.
Концентрація цинку в рослині збільшується, якщо вона виростає на збагаченому цинком ґрунті. Вживання цинку корелює з вживанням білка, але зв’язок залежить від джерела харчування. Дієти, до складу яких переважно входять яйця, молоко, птиця, риба, мають нижчий вміст цинку і білка, ніж ті, що складаються з бобів, зерна, горіхів, сиру. В питній воді, зазвичай, рівень цинку низький.
Відносно низький рівень вживання цинку підвищує абсорбцію міді. Клінічні ознаки дефіциту міді розвиваються у людей, які приймають 150 мг цинку на добу впродовж 2 років. Але вживання міді в великій кількості не знижує всмоктування цинку. Незважаючи на те, що високий рівень кальцію в їжі може затримувати всмоктування цинку в тварин, додавання солей кальцію до раціону людей, як правило, не порушує баланс цинку. Додавання 50 мг олова збільшує екскрецію цинку з калом.
Однак цей елемент погіршує всмоктування цинку при звичайних раціонах. Фолієва кислота може знижувати всмоктування цинку при недостатній його кількості у раціоні [9]. Гостра цинкова інтоксикація, обумовлена його надлишковим надходженням до організму у людей спостерігається дуже рідко. Окремі випадки інтоксикації відмічені в результаті вживання харчових продуктів і напоїв, що зберігались у гальванізованих контейнерах. До ознак гострого отруєння цинком відносять біль в епігастрії, діарею, нудоту, блювоту [9, 10, 11]. Надлишок цинку викликає зниження імунітету, підвищення холестерину крові, зміни у шкіряних покровах.
При хронічній інтоксикації спостерігається вторинний дефіцит міді, викликаний конкурентною взаємодією між цими елементами в кишківнику. Довготривале вживання цинку (понад 150 г/добу) призводить до появи ерозії в шлунку і зниження функції імунної системи [5].
Таблиця. Рекомендовані норми вживання цинку
Норма вживання мг/добу
Чоловіки 15
Жінки 12
в тому числі вагітні 15
під час лактації, перші 6 місяців 19
під час лактації, наступні 6 місяців 16
Велике значення має рівень вмісту цинку в кістковій тканині. Його вміст знижується при старінні, великих скелетних навантаженнях, у постменопаузі. Він викликає стимуляцію остеобластів завдяки активації аміноацил – тРНК синтетази і, за рахунок цього, підвищує мінералізацію кісткової тканини. Крім того, цинк пригнічує остеокласти. Використання з їжею додаткової кількості цинку, особливо в хелатному вигляді, призводить до більш значного збільшення кісткової маси, ніж при використанні сульфату цинку. Отже, використання цинку можна рекомендувати для комплексного лікування остеопорозу [12].
J. T. Kim і співавтори (2009) з’ясували, що дефіцит цинку (вміст цинку в раціоні харчуванні 3 мг/кг – в 10 разів нижчий норми) гальмує ріст довгих кісток у ембріонів мишей. Відбувається вкорочення діафізів, звуження хондроцитарної зони, збільшення кількості остеобластів, дозрівання хондроцитів зі збільшенням остокластної активності. Автори вважають, що вміст цинку має навіть більше значення для формування матриксу кісток протягом фетального розвитку, ніж мінералізація матрикса кісток [13].
Дефіцит цинку є ембріопатичним in vivo, ембріони мають малу довжину та значну затримку розвитку органів; додавання цинку до раціону щурів значно знижує цей негативний ефект [14]. Симптоми дефіциту цинку не є специфічними, однак є спостереження, що свідчать про виникнення відставання в рості, діареї, алопеції, глоситу, гіпоосмії, ламкості нігтів, зниження імунітету, гіпогонадізму у чоловіків, підвищеного ризику розвитку злоякісних пухлин, порушення толерантності до глюкози за умов зниження рівня цинку в організмі. При його дефіциті діти часто хворіють на інфекційні та вірусні захворювання. Поєднане застосування препаратів цинку та антиоксидантів є ефективним при повільно-прогресуючій дегенерації сітківки [15]. Відмічений також антидіабетичний ефект спеціальної дієти з додаванням цинку [8].
Зменшення вмісту в біосфері цинку має зобогенний вплив [16]. У 1972 році в клітинних ядрах був знайдений рецептор до трийодтироніну, в структурі якого є «цинкові пальці» – дві амінокислотні послідовності, які хелірують цинк [17]. С. Н. Пампутис (1999) відносить цинк до зобогенних чинників на підставі підвищеного вмісту цього мікроелементу в компонентах крові й тиреоїдній тканині у хворих на ендемічний зоб [18]. М. В. Велданова (2003) повідомляє про зниження ефективності лікування ендемічного зоба препаратами йоду при дефіциті цинку [19]. Крім того, цинк впливає на секрецію тиреоїдстимулюючого гормону, завдяки його вмісту в ферменті супероксиддисмутазі, дефіцит якої сприяє гіперплазії щитоподібної залози [20]. В останніх роботах було доведено, що гетерозиготні мутації або делеції в ділянці гена ZEB2, який кодує амінокислотну послідовність «цинкових пальців» призводить до розвитку синдрому Моут-Вільсона (Mowat-Wilson syndrome), який проявляється пороками розвитку мозку, розумовою відсталістю, вродженими пороками серця, сечостатевої системи і низькорослістю [21]. Так як цинк є незамінним мікроелементом для нормального росту і розвитку людини, під час вагітності потреба в ньому збільшується. Дефіцит цинку в цей період призводить до затяжних пологів, атонічних кровотеч у матері. А недостатній рівень цинку в харчуванні вагітної жінки вже визнано тератогенним чинником [22]. У дітей дефіцит цинку призводить до зниження синтезу інсуліноподібного фактора росту-1 (ІФР-1) та білка, що його зв’язує (ІФР-ЗБ-3), внаслідок чого відбувається внутрішньоутробна затримка росту [23].
Знижений рівень цинку в крові вагітних жінок у третьому триместрі вагітності призводить до вірогідної внутрішньоутробної затримки розвитку плоду [24]. Крім того, у 42 % недоношених дітей спостерігається виражений дефіцит цинку і ферменту CuZn-супероксиддисмутази в сироватці крові, особливо у дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку [25]. Цікаві дані отримали Y. Cesur та співавтори (2009) при дослідженні рівня ІФР-1, ІФР-ЗБ-3 у дітей із затримкою росту та дефіцитом цинку (соматомедіни були знижені у всіх дітей), але без соматичної патології [26]. Проби крові брали на початку дослідження, потім призначали дітям 50 мг цинку на добу впродовж 2 місяців. І з часом повторно визначали рівень ІФР-1, ІФР-ЗБ-3. У 62 % хворих відбувалось вірогідне підвищення рівня соматомедіну. Крім того, приріст соматомедінів був значно більшим у дітей з низьким індексом маси тіла. Дефіцит цинку може викликати зниження синтезу гормону росту та/або ІФР-1 [27]. На думку N. X. Ninh та співавторів, дефіцит цинку не тільки викликає зниження ІФР-1 у плазмі крові, а й значно знижує його анаболічну дію [28].
Дослідження вмісту ІФР-1 в крові дорослих пацієнтів із значною затримкою розвитку показало достовірне зниження рівнів ІФР-1 на тлі низького вмісту цинку і амінокислот у плазмі крові, незважаючи на їхнє достатнє надходження з їжею [29].
При обстеженні 18 здорових дітей препубертатного віку (від 7 до 10 років) з нормальними рівнями ІФР-1, частина з яких отримувала 5 мг/кг ZnSO4, а решта – плацебо, було встановлено, що швидкість росту в перші 6 місяців значно збільшилась у групі дітей, які отримували препарат цинку: 5,99±0,80 см проти 5,05±0,85 см у контрольній групі (р=0,03). Після 12 місяців спостереження медіана швидкості росту повернулася до початкового рівня: 3,92±0,59 см/рік проти 4,19±1,08 см/рік (р = 0,29), відповідно [30]. Таким чином, додавання препаратів цинку до дієти збільшує швидкість росту, але при його відміні ефект не зберігається. Cossack Z. T. І співавтори (1999) встановили вірогідне зниження ІФР-1 в плазмі крові здорових людей, які отримували дієту зі зниженим вмістом цинку протягом 4 тижнів, що може бути використано як один із критеріїв визначення дефіциту цинку [31].
У жінок, які народили дітей з низькою масою тіла, незважаючи на клінічно нормальний перебіг вагітності, спостерігався підвищений рівень α-фетопротеїну (AFP> 90-й перцентиль) та низький рівень цинку в плазмі крові й лейкоцитах [32]. Підтверджено також значення цинку для нормального неонатального розвитку дитини [33].
Досліджували також вплив добавок цинку з їжею при різних формах затримки росту, в разі неможливості лікування гормоном росту (ГР) з різних причин. При порівнянні показників двох груп пацієнтів, які отримували препарати цинку або аргінін аспартат було доведено, що швидкість росту в групі пацієнтів, які отримували препарат цинку, була вірогідно вищою, ніж у групі пацієнтів, які отримували аргінін аспартат [34].
У зв’язку з тим, що цинк входить до кількох сотень нуклеопротеїдів, його дефіцит призводить до достовірного зниження продукції ІФР-1. Це пояснює, чому рівень цинку у дітей з недостатністю ГР впливає на швидкість відповіді на лікування препаратами рекомбінантного ГР (рГР) [35]. У дітей з доведеною соматотропною недостатністю дефіцит цинку може впливати на ефективність лікування рГР [36].
Крім того, визначені нові варіанти генетичних мутацій у ділянці 11р15.5 такі як хроматин-чутлива метильна група, що блокує «цинкові пальці» білка CTCF, який обумовлює 10 % випадків синдрому Беквіта-Відемана та 60 % синдрому Рассела-Сильвера [37]. Дослідженнями R. Rising та співавторами (2005) встановлено, що дефіцит цинку пов’язаний з відставанням у рості та резистентністю до ГР [38].
Механізм виникнення гіпогонадизму при дефіциті цинку до сьогодні не встановлений, хоча є головною ознакою нестачі цього мікроелементу в людини та тварин [39]. Розглядається також можливість виникнення гіпоталамічної дисфункції.
Дослідження A. Varea та співавторів (2011) свідчать про те, що дієта збагачена цинком, призначена дітям з відставанням у рості та анемією, сприяє поліпшенню показників росту та зменшенню ступеню анемії [40]. Z. Zadik і співавтори (2010) обстежили 45 низькорослих дітей дошкільного віку, які дотримувались спеціальної програми харчування (додавання 10 мг/доб міді, 11 мг цинку тричі на тиждень, 10 тис ОД вітаміну А на тиждень). На тлі такого харчування за 6 місяців діти, навіть за відсутності лікування рГР, додавали у рості в середньому 7,9±1,7см (при лікуванні рГР 9,1±1,8 см; контрольна група 4,6±1,3 см, р<0,001) [41].
Попередні дослідження щодо визначення вмісту цинку у хворих на соматотропну недостатність та конституціональну низькорослість, виконані нами, виявили значне зниження цього мікроелементу, як у волоссі (28, 52 – 71,81 мкг/г, при нормі 120–200 мкг/г), так і в крові (0,52–0,68 мкг/г, при нормі 0,7–1,2 мкг/мл) низькорослих дітей. Зниження цинку супроводжувалось вірогідним зниженням рівнів ІФР-1та ІФР-ЗБ-3 (р<0,01) на тлі різкого зниження викиду ГР в динаміці функціональних тестів (р<0,01). Найбільш суттєве зниження цинку в волоссі та крові було зафіксовано у дітей молодшого віку (3–6 років), які вперше звернулися до лікаря і не отримували ніякої терапії. У хворих на синдром Шерешевського-Тернера визначилась тенденція до зниження цинку у волоссі (104,41–110,82 мкг/г); вміст цинку к рові знаходився на нижній межі норми (0,5–0,7 мкг/г).
Дані літератури та наші власні спостереження свідчать про те, що мікроелемент цинк задіяний в системі регуляції росту та статевого розвитку дитини, а відставання в рості та статевому розвитку супроводжується дефіцитом цинку в більшості хворих. Виявлені порушення є обґрунтуванням для призначення відповідної терапії цинковмісними препаратами дітям з низькорослістю різного генезу.
ЛІТЕРАТУРА
1. Kontic–Vucinic O. Micronutrients in women’s reproductive health: II. Minerals and trace elements / O. Kontic–Vucinic, N. Sulovic, N. Radunovic // Ruz. Int. J. Fertil. Womens Med. – 2006. – Vol. 51, N 3. – P. 116–124.
2. Zinc and its transporter ZIP10 are involved in invasive behavior of breast cancer cells / N. Kagara, N. Tanaka, S. Noguchi, T. Hirano // Cancer Sci. – 2007. – Vol. 98, N 5. – P. 692–697.
3. Prasad A. S. Clinical, immunological, anti–infl ammatory and antioxidant roles of zinc / A. S. Prasad // Exp. Gerontol. – 2008. – Vol. 43, N 5. – P. 370–377.
4. Prasad A. S. Zinc in human health: effect of zinc on immune cells / A. S. Prasad // Mol. Med. – 2008. – Vol. 14, N 5–6. – P. 353–357.
5. Барановский А. Ю. Диетология: руководство / А. Ю. Барановский. – Санкт–Петербург «Питер», 2006. – 960 с.
6. Скальный А. В. Биоэлементы в медицине / А. В. Скальный, И. А. Рудаков. – М.: Мир, 2004. – 272 с.
7. Скальный А. В. Микроэлементозы у детей: распространенность и пути коррекции: Практическое пособие для врачей / А. В. Скальный, Г. В. Яцык, Н. Д. Одинаева. – М.: Галлея Принт, 2002. – 86 с.
8. Yakugaku Z., Yanagisawa H. Zinc defi ciency and clinical practice – validity of zinc preparations // J. Pharm.Society of Japan. – 2008. – Vol. 128, N 3. – P. 333–339.
9. Микроэлементозы человека / А. П. Авцын, А. А. Жаворонков, М. А. Риш, Л. С. Строчкова. – М.: Мир, 1991. – 495 с.
10. Ротшильд Е. В. Металлы провоцируют эпидемии / Е. В. Ротшильд // Наука в России. – 2002 – № 4. – С. 75–80.
11. Grundreiff K. Zink in liver diseases / K. Grundreiff // J. trase elem. – 2002. – Vol. 15. – P. 67–78.
12. Yamaguchi M. Role of nutritional zinc in the prevention of osteoporosis / M. Yamaguchi // Mol. Cell Biochem. – 2010. – Vol. 338, N 1–2. – P. 241–254.
13. Zinc–defi cient diet decreases fetal long bone growth through decreased bone matrix formation in mice / J. T. Kim, S. H. Baek, S. H. Lee [et al.] // J. Med. Food. – 2009. – Vol. 12, N 1. – P. 118–123.
14. Seyoum G. The embryopathic effects of zinc defi ciency and the infl unce of zinc supplementation on growth and organogenesis in zinc defi cient rat embryos / G. Seyoum // Ethiop. Med. J. – 2006. – Vol. 44, N 4. – P. 353–462.
15. Saper R. B. Zinc: an essential micronutrient / R. B. Saper, R. Rash // Am. Fam. Physician. – 2009. – Vol. 79, N 9. – P. 768–772.
16. Поздняк А. О. Роль дефицита цинка в развитии синдрома снижения трийодтиронина и изменения иммунного статуса при патологии щитовидной железы в условиях йоддефицитной местности / А. О. Поздняк // Клиническая эндокринология – достижения и перспективы : тез. докл. науч. конф. – СПб, 2003. – С. 219–220.
17. Кандрор В. И. Гормоны щитовидной железы: биосинтез и механизмы действия / В. И. Кандрор // Российский химический журнал. – 2005. – Т. XLIX, № 1. – С. 75–83.
18. Пампутис С. Н. Микроэлементы цинк, марганец, никель, хром и свинец в компонентах крови и тканях щитовидной железы у оперированных по поводу зоба в Ярославском эндемическом регионе: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. мед. наук: спец. 14.01.14 «Эндокринология» / С. Н. Пампутис. – Ярославль, 1999. – 24 с.
19. Велданова М. В. Проблемы дефицита йода с позиции врача / М. В. Велданова // Проблемы эндокринологии. – 2001. – Т. 47, № 5. – С. 10–13.
20. Балаболкин М. И. Дифференциальный диагноз и лечение эндокринных заболевании: руководство / М. И. Балаболкин, Е. М. Клебанова, В. М. Креминская. – М.: Медицина, 2002 – 752 с.
21. Mowat–Wilson syndrome: the fi rst two Malaysian cases / S. Balasubramaniam, W. T. Keng, L. H. Ngu [et al.] // Singapore Med J. – 2010. – Vol. 51, N 3. – P. e54–57.
22. Uriu–Adams J. Y. Zinc and reproduction: effects of zinc defi ciency on prenatal and early postnatal development / J. Y. Uriu–Adams, C. L. Keen // Birth Defects Res. B Dev. Reprod. Toxicol. – 2010. – Vol. 89, N 4. – P. 313–325.
23. The infl uence of gestational zinc defi ciency on the fetal insulin–like growth factor axis in the rat / Hanna L. A., Clegg M. S., Ellis–Hutchings R. G. [et al.] // Exp. Biol. Med. (Maywood). – 2010. – 235, N 2. – P. 206–214.
24. Roungsipragarn R. Plasma zinc level and intrauterine growth retardation: a study in pregnant women in Ramathibodi Hospital / R. Roungsipragarn, S. Borirug, Y. Herabutya // J. Med. Assoc. Thai. – 1999. – Vol. 82, N 2. – P. 178–181.
25. Antioxidants activities and concentration of selenium, zinc and copper in preterm and IUGR human placentas / M. Zadrozna, M. Gawlik, B. Nowak [et al.] // J. Trace Elem. Med. Biol. – 2009. – Vol. 23, N 2. – P. 144–148.
26. Cesur Y. Serum insulin–like growth factor–I and insulin–like growth factor binding protein–3 levels in children with zinc defi ciency and the effect of zinc supplementation on these parameters // Y. Cesur, N. Yordaman, M. Doğan // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2009. – Vol. 22, N 12. – P. 1137–1143.
27. Nishi Y. Zinc and growth / Y. Nishi // J. Am. Coll. Nutr. – 1996. – Vol. 15, N 4. – P. 340–344.
28. Failure of exogenous IGF–I to restore normal growth in rats submitted to dietary zinc deprivation / N. X. Ninh, D. Maiter, J. Verniers [et al.] // J. Endocrinol. – 1998. – Vol. 159, N 2. – P. 211–217.
29. Glick N. R. The infl uence of nutrition on IGF–1 in tube–fed profoundly retarded adults / N. R. Glick, M. H. Fischer, W. N. Jr. Adkins // J. Am. Coll. Nutr. – 2001. – Vol. 20, N 1. – P. 81–86.
30. Linear growth and zinc supplementation in children with short stature / M. A. Sayeg Porto, H. P. Oliveira, A. J. Cunha [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2000. – Vol. 13, N 8. – P. 1121–1128.
31. Cossack Z. T. Decline in somatomedin–C (insulin–like growth factor–1) with experimentally induced zinc defi ciency in human subjects / Z. T. Cossack // Clin. Nutr. – 1991. – Vol. 10, N 5. – P. 284–291.
32. Disturbed zinc metabolism and reduced birthweight related to raised maternal serum alpha–fetoprotein in normal human pregnancies / D. L. Bloxam, N. R. Williams, R. J. Waskett, S. G. Stewart // Acta Obstet. Gynecol. Scand. – 1994. – Vol. 73, N 10. – P. 758–764.
33. Yamada R. T. Intrauterine growth restriction and zinc concentrations in term infants during the fi rst month of life / R. T. Yamada, C. R. Leone // J. Am. Coll. Nutr. – 2008. – Vol. 27, N 4. – P. 485–491.
34. Serum zinc and somatic growth in children with growth retardation / C. Fons, J. F. Brun, M. Fussellier [et al.] // Biol. Trace Elem. Res. – 1992. – Vol. 32. – P. 399–404.
35. Cole C. R. Zinc nutrition and growth retardation / C. R. Cole, F. Lifshitz // Pediatr. Endocrinol. Rev. – 2008. – Vol. 5, N 4. – P. 889–896.
36. Zinc defi ciency: a contributing factor of short stature in growth hormone defi cient children / Z. Siklar, C. Tuna, Y. Dallar, G. Tanyer // J. Trop. Pediatr. – 2003. – Vol. 49, N 3. – P. 187–188.
37. Analysis of the IGF2/H19 imprinting control region uncovers new genetic defects, including mutations of OCT–binding sequences, in patients with 11p15 fetal growth disorders / J. Demars, M. E. Shmela, S. Rossignol [et al.] // Hum. Mol. Genet. – 2010. – Vol. 19 , N 5. – P. 803–814.
38. Exogenous recombinant human growth hormone effects during suboptimal energy and zinc intake / R. Rising, J. F. Scaglia, C. Cole [ et al.] // Nutr. Metab. (Lond). – 2005. – Vol. 7, N 2(1). – P. 10.
39. Pubertal arrest due to Zn defi ciency: the effect of zinc supplementation / Z. Karaca, F. Tanriverdi, S. Kurtoglu [et al.] // Hormones (Athens). – 2007. – Vol. 6, N 1. – P. 71–74.
40. Short–term evaluation of the impact of a food program on the micronutrient nutritional status of argentinean children under the age of six / A. Varea, A. Malpeli, G. Etchegoyen [et al.] // Biol. Trace Elem. Res. – 2011. – Feb 8. [Epub ahead of print]
41. “Functional food” for acceleration of growth in short children born small for gestational age / Z. Zadik, T. Sinai, A. Zung [et al.] // J. Pediatr. Endocrinol. Metab. – 2010. – Vol. 23, N 5. – P. 435–
{Реклама ID=243}